Фрагменти виставки “Голгофа українського народу” (ОРГАНІЗАТОРИ І УЧАСНИКИ РУХУ СОЛІДАРНОСТІ ПРОТЕСТУ)

Русова (уроджена Ліндфорс) Софія (1856 — 1940), педагог і гром. діячка, одна з піонерок укр. жін. руху, дружина Олександра Р., нар. в садибі Олешні на Чернігівщині у франц.-швед. родині. З 9 років жила у Києві, де закінчила гімназію і увійшла в укр. патріотичне середовище Лисенків-Старицьких. З 1871, разом з сестрою Марією, вела в Києві перший дитячий садок і позашкільну освіту для дорослих. 1874—76 у Петербурзі була діяльна в укр. земляцтві, допомагала чоловікові в підготовці повного “Кобзаря” Т. Шевченка для вид. у Празі 1876. Згодом на хуторі б. Борзни працювала як повитуха й вела культ.-осв. роботу. З 1879 вчителювала в Олешні. Ув’язнена 1881 за зв’язки з рос. рев. колами і відтоді постійно перебувала під поліційним наглядом. Часто переслідувана, міняла місце перебування, проте всюди включалася у гром. роботу (в Київ. Громаді, Одеській Укр. Громаді, Харківському Обществі Грамотности, була гол. Нац. Комітету Учителів та ін.), влаштовувала прилюдні нар. читання, організувала таємні школи. З 1909 р. — викладач і проф. на Вищих Жін. Курсах А. Жекуліної та у Фребелівському Пед. Ін-ті в Києві; співзасновниця і співр. пед. ж. “Світло” (1910-14), 1917 - чл. Укр. Центр. Ради, в Мін-ві Освіти (за гетьманату) очолювала департамент дошкільної та позашкільної освіти, активна у дерусифікації шкіл, у влаштовуванні курсів українознавства, підготовці укр. шкільних підручників і в укладанні пляну й програми єдиної діяльної (трудової) школи, яка мала мати нац. характер і базуватися на теорії Кершенштайнера (держ.-гром. виховання). 1920 р. — лектор педагогіки Кам’янець - Подільського Ун-ту і гол. Укр. Нац. Жін. Ради (до 1938). З 1922 на еміґрації, з 1923 у Празі, проф. педагогіки Укр. Пед. Ін-ту ім. М. Драгоманова. Р. співр. численних наук, і популярних журн. — укр. і рос, автор праць гол. з пед. питань (зокрема дошкільного виховання), але також; з літ. і мистецтва… (“Енциклопедія Українознавства”, Л., 1998, т. 7, стор. 2650.)